Віслава Шимборська Написане в готелі

 

Віслава Шимборська "Написане в готелі"

(переклад Вікторії Слінявчук)

 

Кіото має щастя,

щастя та палаци,

дахи крилаті,

сходинки гам.

Хоч старе, та грайливе,

кам'яне, та живе,

дерев'яне,

немов з неба в землю росте.

Гарне місто Кіото

аж до сліз.

 

Правдивих сліз

одного пана,

знавця старовини, естета,

який у вирішальну хвилю,

сидівши за столом зеленим,

як заволав, що є багато

міст, значно гірших, ніж Кіото,

і раптом заридав

в своєму кріслі.

 

Отак Кіото уціліло,

вельми гарніше проти Хіросими.

Та то вже давні справи.

Я не можу повсякчас цим перейматись,

ані питати безперервно,

ой що то буде, що то буде.

 

Щоденно вірую у тривкість,

у перспективи історичні.

Та я б і яблука не вгризла

через гризоту неупинну.

 

Чула, що Прометеї

у пожежницьких касках

вже онуками тішаться.

 

Пишу свої вірші

і часом гадаю,

що в них і коли

стане смішним потомкам.

 

Лиш інколи

стискає мене страх.

У подорожі.

У чужому місті.

 

Де з цегли мур як мур,

якась така собі старенька вежа,

лушпайки фарби під абияким карнизом,

бетонні вулики нових кварталів,

нічого,

безпорадне деревце́.

 

Що б тут робив

отой чутливий пан,

естет, знавець.

Помилуй, боже з гіпсу.

Зітхни, о класику,

своїм фабричним бюстом.

 

Лиш інколи

у місті пересічнім.

В готельнім номері.

Де краєвид на ринву,

і під зірками кіт кричить

мов немовля.

 

У місті, де людей багато,

більше,

ніж на горнятках, глечиках та блюдцях.

 

У місті, про яке я знаю точно

лише одне:

що це не є Кіото,

напевно не Кіото.

 

Історична довідка (від перекладачки):
Під час другого засідання в Лос-Аламосі 10-11 травня 1945 року Комітет з вибору цілей рекомендував серед об'єктів для застосування атомної зброї, серед інших, місто Кіото як великий індустріальний центр. Військовий міністр США Генрі Стімсон викреслив Кіото з переліку через його високу культурну значущість. За словами професора Едвіна Райшавера, Стімсон "знав і цінував Кіото з часів, коли кількадесят років тому провів там свій "медовий місяць".

Генрі Стімсон, військовий міністр США в 1940-1945 рр. 21 вересня 1945 року, відразу після капітуляції Японії, Стімсон пішов у відставку.

 

“Pisane w hotelu”

Kioto ma szczęście,
szczęście i pałace,
skrzydlate dachy,
schodki w gamach.
Sędziwe, a zalotne,
kamienne, a żywe,
drewniane,
a tak jakby z nieba w ziemię rosło.
Kioto jest miastem pięknym
aż do łez.

Prawdziwych łez
pewnego pana,
znawcy zabytków, miłośnika,
który w rozstrzygającej chwili,
przy zielonym stole
zawołał,
że jest przecież tyle gorszych miast -
i rozpłakał się nagle
na swoim krzesełku.

 

Tak ocalało Kioto
od Hiroszimy stanowczo piękniejsze.
Ale to dawne dzieje.
Nie mogę wiecznie myśleć tylko o tym
ani pytać bez przerwy,
co będzie, co będzie.

Na co dzień wierzę w trwałość,
w perspektywy historii.
Nie potrafię gryźć jabłek
w nieustannej grozie.

Słyszę, że Prometeusz ten i ów
chodzi w kasku strażackim
i cieszy się z wnucząt.

 

Pisząc te swoje wiersze
zastanawiam się,
co w nich, za ile lat
wyda się śmieszne.

Już tylko czasem
ogarnia mnie strach.
W podróży.
W obcym mieście.
Gdzie z cegły mur jak mur,
wieża stara, bo stara,
łupina tynku pod byle zbyć gzymsem,
pudła mieszkalne nowych dzielnic,
nic,
drzewko bezradne.

Co by tu robił
ten wrażliwy pan,
miłośnik, znawca.
Pożal się z gipsu boże.
Westchnij klasyku
fabrycznym popiersiem.

Już tylko czasem
w mieście, jakich wiele.
W pokoju hotelowym.
Z widokiem na rynnę

i z niemowlęcym krzykiem
kota pod gwiazdami.

W mieście, gdzie dużo ludzi,
więcej niż na dzbanach,
na filiżankach, spodkach, parawanach.

 

W mieście, o którym wiem
tę jedną rzecz,
że to nie Kioto,
nie Kioto na pewno.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.