У невеличкій відчитовій салі ря­ди крісел заповнені гістьми, цікави­ми довідатись дещо про переживан­ня молодої подорожниці.

На пришпиленій до стіни гео­графічній карті ланцюг червоних крапок зазначує перебуту нею до­рогу довкола світа. Вернувшись на кілька тижнів до краю, вона бажає поділитись багацтвом своїх вражінь зі своїми краянами.

Рука її водить тонкою палич­кою по брунатних та білих плямах, що зображують моря та континен­ти на орієнтаційній карті. (Карта, виготовлена спеціяльно на відчит, упрощена).

Чуємо магічні слова: Марсей, Порт-Саїд, Джібуті, Кольомбо, Саїґон. Трирічний побут в Індо-Китаю і поворотна дорога: Сінгапура, Ява, Балі, Австралія, Нова Зеляндія, Тагіті, Сан-Франціско, Ню-Йорк, вкін­ці назад у Париж.

(з книги М.Рудницького «Письменники зблизька». Оповідання «Василь Щурат», розділ «Ненаписана стаття»)

«Хтось зауважив, що зовсім зрозуміло, чому Франко не міг займатися практичними «орудками», не маючи нікого біля себе.

— Франко, — пояснював Щурат, якби був директором гімназії, теж всі папери писав би особисто і сам складав би розклад годин. Він звик дома нікому не доручати жодних справ. Коли б він звернув увагу на те, що їсть, то міг би розкритикувати всі основи нашої гастрономії! Були такі дні, коли він не був певний, чи вже обідав.

Жінки осягнули в громадянському житті мабуть усе, чого хотіли: допущення до всіх майже професій, рівність політичних і громадянських прав, з виїмком права подружого.

Це болюча й найбільш актуальна точка законо­давства, тому й незвичайно цікавить усіх свідомих жінок. Однак про подруже право, яке вимагає ко­нечної реформи, тут говорити не будемо. Є іменно побіч цих, законами усталених, прав, ще багато моментів, не так залежних від друкованих прав, як від даного стану фактичних умов, наслідком яких замужна жінка є або рівіновартним товаришем мужа, або його пониженою підданою.

Цим рівноуправненням поза законами повинні ми займатися тим більше, що природні права звичайно сильніші від друкованих.

Якіж є прикмети, що силою фактів надають жін­ці рівне з мущиною становище у подружому житті.

Nous ne pensons jamais que ce que nous pensons nous cache ce que nous sommes.

(Ми не задумуємося ніколи над тим, що те, що ми думаємо заслоняє нам те, чим ми є)

Paul Valéry – monsieur Teste

– Вік наш – вік реклями. Деколи маю ніякове почу­вання – що не істнує нічого поза тим, про що пишуть газети та сповіщає радіо...

Так не є. А всеж розголос і рекляма так сильно заво­лоділи модерним життям, що кождий в нас мав менш-більш таке саме вражіння, як і я: про що не чуємо та не читаймо, те наче не істнує.

Богато зпоміж газетних новин, зпоміж вихвалюваних сві­товою рекламою матеріяльних та духових продуктів, не є тим, чим представляє їх преса та рекляма.

Чи важніша дійсна вартість, про яку ніхто не згадує, чим мірнота, яку звеличують?

По дорозі і перед хатою.

Минуло вже може десять літ, відколи я була в його робітні та любу­валась циклем “Квіти” і портретом його дружини. Минулого року я кілька ра­зів збиралася зайти до нього. Щойно два дні тому я пішла в товаристві молодого маляра, що перебував довший час у Парижі.

Молода генерація наших малярів над­то занята собою, щоб ближче цікавитись мистцем, який усунувся від мистець­кого життя нашої столиці і працює в самоті.

Я була дуже цікава на стрічу мо­лодої генерації зі старшою.

Ця проблема турбує вдумливі уми ще з часів Шіллєра та Гегеля і перед тим. Поняття “форми” в’яжу нерозривно з Аристотелем. Але відтоді це поняття перейшло такі ріжні еволюції, що, словами італійського естета-лінгвіста Венезетта Кроче “нераз те, що один називає формою, точно те, що інший називає змістом”.

Такий стан речі незвичайно ускладняє ці проблеми. Треба б спершу усталити, в якому значення дана людина уживає одного й другого очеркнення, і щойно потім приступити до дискусії над ними.

Нераз чуємо або читаємо в літературній рецензії, що дана книжка має “цікавий зміст, але погану форму”, або що “хоч цікава змістом, це не літературний твір”.

З того вийшло б, що літературний твір складається з двох окремих частин: із змісту, який може бути цікавий або нецікавий, і – з форми, яка “літературна” або ні.

Але так не є. Зміст може бути цікавий, найцікавіший: коли форма не літературна, це не літературний твір.