Афоризми і цікавинки
Швейцарія заводить податок на нежонатих і незаміжні
Велика Рада ціріхського кантону приняла новий податковий закон, який обтяжує не тільки нежонатих мужчин (як це вже передше завели в Італії), але теж незаміжні жінки, а далі бездітні подружжя та бездітних вдовиць, вдівців і розведених. Мотивація закону каже, що наведені особи розпоряджають засобами понад мінімум існування, отже заведення нового податку їх надто не обтяжить. Женевський жіночий журнал „Мувеман Фемініст” завважує, що край, який керувався б такими засадами, дуже швидко попав би в комунізм. Сподіваються, що ціріхські виборці, які скажуть у цій справі рішальне слово в квітні 1937 р., відкинуть цей закон.
- Увійдіть щоб залишати відгуки
- Читати далі
- 2429 переглядів
Анекдот з життя Зофії Налковської
До Зофії Налковської, яка була відома зі своєї надзвичайної ввічливості, хтось привів письменника-початківця з прізвищем Пєрнік[1].
− Я − Пєрнік, − представився гість.
− Та що Ви! − запротестувала пані дому всміхаючись. − Далеко Вам до нього!
Малий фейлетон. Телєфон і кохання
Розказують нам, що в давніх часах після великого кохання залишалося зломане серце і зв’язана стрічкою пачечка листів. Сьогодні любовних листів уже не пишуть, а серця не ломляться…
Усе, що остається тепер з “великої любови”, це свідомість, що деякий час не можна буде слухати спокійно деякі ґрамофонні кружки. Нічо не є так до сліз сумне, як веселий Schlager, що пересяк пахощами споминів. А крім ґрамофонних кружків є ще один предмет, що затроює супокій сердець, які перейшли “велике кохання”. Це − телефон.
Телефон − це малий, демонічний ворог забуття і тихої резиґнації. Стоїть собі, такий невинний і діловий із вигляду і вдає, що ціла любовна історія, яка саме скінчилася, його не стосується.
- Увійдіть щоб залишати відгуки
- Читати далі
- 2731 перегляд
Софія Яблонська сама про себе
(уривок з листа)
Сьогодні вечером, складаючи розрахунок мого мандрівничого життя, яке почалось ще змалку – бачу, що і мені вдалось зберегти небагато особистих цінних речей, з якими я ніколи не розлучалася:
гуцульську ляльку – дарунок українок по моїх відчитах в Галичині,
зшиток віршів Кобзаря
та врешті – дерев’яну різьблену мищину, на якій ще видно ось цей запис: «Чим хата богата – тим рада». Я не чула нічого більше звучного на мої вуха, більше українського та більше вражливого...»
(Взято з журналу «Наше життя» за травень 1977 року)
- Увійдіть щоб залишати відгуки
- 2731 перегляд
Здеґрадована Венера з Мілєту
Це діється в парижському музею Лювру у відділі грецького мистецтва.
Кілька молодих жінок стоїть перед славною статуєю Венери й оглядає критичним зором цей клясичний правзір жіночої краси.
- І це має бути ідеальна краса?
- Дивіться тільки на цілі широкі бедра!
- Взагалі, що це за стать. І з заду і з переду за багато.
- Повинна піддатися енерґічній відтовщуючій курації!...
- А яка велика нога. З такою ногою неможливо гуляти черлєстона!...
- І литка фатально груба!... Гарно виглядалаби ця богиня краси в короткій спідничці!...
- Ну, коротко кажучи, нема в неї жадної лінії і, якби зголосилася на якийсь конкурс краси, то її висміялиб.
Приклонниці сучасної лінії засміялися голосно, а мармурова богиня споглядала на них з висоти свойого педесталу нерухома, мовчазна, байдужа. Хоч хто знає? Аджеж жінці хочби й камяній, ніколи не байдуже, як критикують її вроду.
- 1 коментар
- Читати далі
- 2915 переглядів
Що таке модерна жінка?
Чаруюча головка - скаже фризіер.
***
Образ страшного зіпсуття – скаже тітка Фрузя.
***
Комплекс сексуальних проблемів — скаже психоаналітик.
***
Товариш і задушевний друг – скаже юнак.
***
Зовсім кепська господиня – скаже реакціонер.
***
Дорога! – скаже кавалір.
***
Найкрасший покупець – скаже торговець панчохами.
***
Нещастя мойого сина – скаже свекруха.
***
Осередок санаторії – скаже лікар.
***
Та сама, що й перед віками – скаже мудрець.
Нова Хата. – Січень 1926 р. – С. 4
Дарія Віконська. Цитати
-
Вік наш – вік реклями. Деколи маю ніякове почування – що не істнує нічого поза тим, про що пишуть газети та сповіщає радіо...
-
Велика диспропорція, велика прірва між тим, що сучасна людина знає, а чим вона є.
-
Загальне моральне зіпсуття щораз менше заохочує людину бути характерною. Характерні нині тільки диваки.
-
Творець світу – анонімний. Тільки творчість Його свідчить про нього. Він сам – таємничо скритий в ній, або за нею.
-
Перейматися високими думками і теоріями, а рівночасно занедбувати свою буденщину, витворює той розбрат мім інтелектом і фізичним та чуттєвим життям, що робить людину такою половинчастою, негарною, нещасливою.
-
Духові сили можуть бути однаково додатні в значінню будуючих складників життя, як і крайно відємні, деструктивні.
- Увійдіть щоб залишати відгуки
- Читати далі
- 2341 перегляд
Марія Домбровська. Афоризми (книга афоризмів)
Текст польською мовою.
До Івана Франка...
До Івана Франка прийшов раз один молодець зі зшитком поезій. Франко, був у доброму настрою, зазирнув у зшиток, дуже втішився виразним письмом і казав собі залишити рукопис. Яке було здивування молодого автора, коли два тижні пізніше побачив він у “Літературно-Науковому Віснику“ одну свою поезію! Хоча як тішив його такий дебют, одно мулило йому серце: із первісного тексту лишалось небагато. Франко таки добре “підправив” його до друку.
Іде до Франка дякувати. Франко знову приймав його дуже радо, завів із ним розмову та осмілив. Молодий поет нарешті зважується:
– Одно тільки мені прикро, що моє ім’я стоїть не над моєю поезією...
– Я вас розумію, молодий приятелю – відповідав з усмішкою Франко – але мені ще прикріше: я мушу свій текст додавати до вашого імени.
„Назустріч”, 1934, число 7, с. 6.
Марія Домбровська. Афоризми про життя
- Увійдіть щоб залишати відгуки
- Читати далі
- 1642 перегляди
Polski
При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.