Ірина Вільде. Ми й наші матері

Щоб не виглядало так, що я, маючи на меті обвинувачувати рідну маму, вибрала до цього форму статті, скажу, що мало серед моїх знайомих знаю таких жінок, яких могла б так шанувати, як свою маму, а вже нікого так у світі не люблю, як її…

Я хочу говорити про наші матері: про мою, про твою, товаришко, про матері наших приятельок.

Всі вони мають одну спільну прикмету: всі вони, без виїмку, на кільканадцять літ старші від нас. Кільканадцять літ ріжниці між двома жінками, коли молодшій з них перейшло вже добре поза двадцятку, власне не повинно б бути ніякою перешкодою на дорозі до їх приязни. А прецінь дуже мало між нами є таких, що могли б почванитися приятельськими відносинами зі своєю мамою. Здається мені, ми не погоджуємося із собою, не як жінки, але як представниці двох поколінь: передвоєнного й повоєнного.

Наші матері, хоч силою обставин ніби то й примінилися до нових часів, одначе підсвідомо живуть ще й далі “старими, добрими часами”. Незрозуміло для них, наприклад, що можна хотіти вийти заміж за чоловіка, що не має коли вже не державної, (треба подумати й про якесь забезпечення на старі літа), то бодай якоїсь “сталої” посади.

Ще не привикли жити думкою “з дня на день”, ще не годні погодитись з тим, що тепер взагалі нічого “сталого” на світі нема.

Не можуть зрозуміти (пощо в такім разі загалом заміж виходити?), що можна вийти заміж і не мати свойого “дому”, себто кількакімнатного помешкання із всіма його додатками, а мешкати на “кавалєрці”, їсти обіди в ресторані, а “сімейну” вечерю на “прімусі” варити.

Ми не вміємо (а може й не стараємося?) переконати їх, що тепер такий “дух часу”. Аргументів, які б промовляли за можливість подружжа навіть тоді, коли “він” без “сталої” посади, ми не висуваємо в балачках зі своїми матерями.

Аргументи ці може надто інтимні, а матері наші не привчили нас до інтимних балачок зі собою. Вони, мусимо сказати собі правду в вічі, стидалися нас навіть тоді, коли ми майже дітьми ще були. Пригадаймо собі, з яким фальшивим, просто каригідним соромом відносилися вони до нас в перших об’явах нашого дозрівання! Пригадаймо собі, скільки то з нас необзнайомлені з цим природним процесом, ховалися з першими його об’явами, як з чимсь ганебним, понижаючим? Усвідомім собі ще раз ту скалю терпінь і упокорень, що мусіли ми перейти тільки тому, що наші матері соромилися освідомити нас.

Не хочу бути злосливою, але це правда, що природа мститься: коли наші матері нарікають тепер, що не мають у своїх дорослих доньках приятельок, – то в великій мірі вони самі цьому винні.

І коли ми з роками зуміли придбати собі приятельок, коли устійнили вже свій світогляд, коли, так мовити б, станули вже на твердім ґрунті, матері наші з роками багато дечого з того, що ми придбали, стратили.

І багато з них почувається такими самотніми тепер, як ми у своїх чотирнадцять років.

І тому саме нашою повинністю є не дати їм відчути тієї самотності, що її приносять із собою старші літа.

Стараймося зближитися до своїх матерів і пам’ятаймо, що їм тепер більше потрібна щира приятелька, як добра донька. А що найголовніше – не робім їх понад вік старими! Не забуваймо, що душею вони ще довго зостануться молоді: не затроюймо їм останніх теплих днів їхньої осени! Не підсміхаймося глумливо, як застанемо маму перед дзеркалом. Навпаки, переломім у них фальшивий стид (дуже часто власне з огляду на “дорослі доньки”), щодо дбання, скажімо, про свій чепурніший молодечий вигляд.

Не відносімося до них вічно, як до “старших”, не замикаймо перед ними дверей, коли прийдуть до нас наші молоді приятельки й приятелі.

Навпаки, “втягаймо” їх у своє молоде товариство, а переконаємося, що вони можуть зовсім добре достроїтися до тону “молодих”.

Для мене особисто немає більше радости над ту, коли можу свою маму бачити в гурті своїх приятельок веселу й таку, як і вони, розбавлену. Попробуймо зближитися до своїх матерів не тільки в їх, але й у своїм власнім інтересі: будемо мати в них найщиріших на світі приятельок.

А кажуть, що сьогодні за щирого приятеля так тяжко…

 

Жіноча доля, Коломия 1933. Ч. 10. С. 7.

 


                                       

                                         При цитуванні і використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.